Слухати Жадана у Франківську

Слухати Жадана — це впадати в медитативний стан.

Не той кошерний, який з мішечками піску на очах, під релаксуючу музику і в комфортних позах. Ця медитація проста і груба. Такий стан приходить, коли чистиш багато картоплі, миєш гору посуду чи перфекційно складаєш речі в шафі, свої тисячі одежин, за кольором. 

Слухати Жадана — це наче спостерігати за тим, хто рубає дрова: замахнувся-поцілив у поліно-розколов, замахнувся-поцілив у поліно-розколов, замахнувся-поцілив у поліно-розколов... Він теж особливо не грався. Просто брав і цілив словами прямо в серце...

 ...з найпершого вірша, який він прочитав:

"Ти так давно не голився, - говориш ти, - давай тебе поголю.
Бритва не знає злості.
Бритва не знаю жалю.
Бритва не знає подяки,
бритва не знає кривд.
Я знаю твоє лице, як сліпі знають свій шрифт.
Бритва зрізає пам'ять, мов очерет.
Бритва тягне на дно, бритва кличе вперед,
крізь посуху зморщок,
крізь піщані дюни лиця,
тягне вилиці - гострі, як у мерця.
Я знаю твоє дихання і тепло,
я знаю те місце в томі,
де любов перетворюється на зло,
я знаю твою шкіру - суху, наче грунти,
я знаю все те, чому навчив мене ти.
Бритва ніколи не запитає чому.
Бритва пускає кров, ніби до міста чуму.
Бритва править шрами, як маршрут кораблю.
Ти так давно не голився - давай тебе поголю".
І веде холодну сталь уздовж судин,
уздовж потоків крові, уздовж ранкових годин,
ведеш, ведеш уздовж подихів і зітхань,
ведеш без подиву,
ведеш без нарікань,
поміж люті й ніжності, поміж втіхи й біди,
поміж небес і чорноземів, поміж суші й води,
поміж голосу і мовчання, ведеш углиб.
Головне не схиб, чуєш, головне не схиб.
Ніхто не знає, як працює любов,
з яких рухів вона народжується, з яких розмов,
з якої виймається радості, з якої вини.
Але вона працює, спробуй її зупини.
Тонко-тонко проходячи між вен,
ледь торкаючись лезом імен,
виснучи в порожнечі,
не маючи опертя,
за крок від смерті,
за крок від життя.
(с) Сергій Жадан

Читав свої вірші теж Мірек Боднар

А потім Жадан побажав добра

А потім Жадан побажав добра. Дуже символічно, як на останні  всі дні. Ділюсь і передаю далі. Усім — добра!